Як передає кореспондент УНІАН, участь в урочистому покладанні квітів до пам’ятника Стецьку взяти представники місцевої влади та громадськості.
«Ярослав Стецько — це легендарна постать в історії України, життя якого —приклад того, як треба любити свій край народ та батьківщину. Своїми думками та вчинками утверджував Українську Самостійну Соборну Державу. Вшановуючи його пам’ять, ми повинні слідувати ідеям, які він залишив нам у спадок», – сказав під час виступу Барна.
Він додав, що Тернопільщина славиться багатьма уродженцями, які присвятили своє життя боротьбі за волю України.
«Це Ярослав Стецько, Омелян Польовий, Ярослав Стецько, Йосиф Сліпий та багато інших. Я вірю, що спільно нам вдасться переосмислити й донести до громадськості важливість їхнього незаперечного внеску в національно-визвольних рух України», – сказав Барна.
Довідка УНІАН. Ярослав Стецько народився 19 січня 1912 в Тернополі в сім’ї священика. З відзнакою закінчив гімназію в Тернополі й студіював у 1929-1934 рр. право й філософію у Краківському та Львівському університетах.
З 1932 року Стецько вже був членом Крайової екзекутиви ОУН, ідеологічним референтом і редактором підпільних націоналістичних видань.
За революційну діяльність зазнав репресій з боку польських окупантів, які в 1934 р. засудили його до 5 років ув’язнення. Звільнений у 1937 р. за загальною амністією.
У лютому 1940 р. Стецько був співініціатором створення у Кракові Революційного Проводу ОУН-Б, а на II Великому зборі ОУН-Б у квітні того ж року в Кракові Стецька обрано заступником провідника ОУН-Б Степана Бандери.
30 червня 1941 р. Стецько скликає Національні збори, які проголосили Акт проголошення Української Держави й обрали Стецька прем’єром Українського Державного Правління.
За відмову на ультимативну вимогу Адольфа Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави Стецька заарештували і направили до концтабору Заксенхаузен, де він до вересня 1944 р. перебував у бункері смерті. Після звільнення, утікши з-під нагляду гестапо, Стецько в дорозі до американської окупаційної зони був тяжко поранений.
У 1945 р. крайова конференція ОУН-Б обирає Стецька членом бюро Проводу ОУН, до якого належали ще С. Бандера й генерал Роман Шухевич. У 1946 р. Стецько очолив Антибільшовицький блок народів (АБН), президентом якого був до кінця свого життя.
У 1968 році Cтецька обрано головою Проводу революційної ОУН-Б, яку теж очолював до кінця свого життя.
Помер Стецько 5 липня 1986 р. в Мюнхені, де його й поховано.
